відбиватися

-а́юся, -а́єшся, недок., відби́тися, відіб'ю́ся, відіб'є́шся; мин. ч. відби́вся, -би́лася, -би́лося; наказ. сп. відби́йся; док.

1) Відламуватися, відпадати, відколюватися внаслідок ударів.

2) Захищаючись від когось, завдавати ударів. || перен. Виправдуючись, наводячи докази, захищатися від чиїхось закидів, обвинувачень.

3) Відходити, віддалятися від товариства, гурту, стада. || Відставати від тих, з ким разом ішов, біг, летів і т. ін. || Утрачати зв'язок з товариством. || Віддалятися, відходити від певного місця. Відбиватися від дому.

••

Відбива́тися від рук — ставати неслухняним, переставати слухатися кого-небудь.

4) розм. Переставати займатися чим-небудь. || Відхилятися в розмові від певної теми, питання тощо.

5) на чому, у чому. Залишати свій слід. Відбитися в пам'яті.

6) фіз. Зустрівши перепону, повертатися в зворотному напрямку (про світло-, радіохвилі і т. ін.). || Віддзеркалюватися на гладенькій, блискучій поверхні. || Віддавати луною, відлунювати.

7) Вирізнятися на тлі чогось.

8) Проявлятися, виявлятися (про зовнішній вияв почуттів, стану і т. ін.).

9) Відображатися в чому-небудь.

10) Знаходити своє вираження в художніх образах, картинах тощо.

11) Впливати на кого-, що-небудь, позначатися на комусь або чомусь.

12) тільки недок. Пас. до відбивати 1-4), 6), 7), 9), 10), 12-14).